Польове оцінювання - важливий етап контролю в насінництві.
Насіннєвими схемами ОЕСР передбачено дві процедури сортової сертифікації. Перша з них – це тестування рослин або перевірка їх на сортову ідентичність і чистоту на спеціально закладених контрольних ділянках, друга – це власне апробація сортових посівів або за визначенням ОЕСР – інспектування.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про насіння і садивний матеріал» (далі-Закон) насіння і садивний матеріал вводяться в обіг після їх сертифікації.
Польове оцінювання насінницького посіву проводять з метою визначення сортової чистоти або типовості рослин, забур'яненості, ураженості хворобами та пошкодженості шкідниками. Процедуру проведення сортової сертифікації установлює «Порядок проведення сертифікації, видачі та скасування сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 р. No97.
Згідно з пунктом 13 цього Порядку роботу з визначення сортових якостей насіння і садивного матеріалу (польове оцінювання) категорій добазового і базового насіння та категорій вихідного і базового садивного матеріалу виконує виключно аудитор із сертифікації (агроном-інспектор), який є посадовою особою органу із сертифікації або його підрозділу.
Суб’єктам насінництва та розсадництва, у яких польове оцінювання посівів або насадження здійснюватимуть незалежні експерти, слід мати на увазі, що вони надають послуги з визначення сортових якостей насіння і садивного матеріалу (польове оцінювання), крім категорій добазового і базового насіння та категорій вихідного і базового садивного матеріалу.
Польове оцінювання (інспектування) насіннєвих посівів сільськогосподарських культур включає в себе ряд заходів призначених для визначення сортової чистоти (типовості), вмісту видової та сортової домішки, засміченості бур’янами, ураженості хворобами, ушкодженості (заселеності) шкідниками з метою встановлення придатності для використання урожаю на насінницькі цілі.
Польовому інспектуванню підлягають насінницькі посіви сортів, гібридів та їх батьківських форм, занесених до Державного реєстру сортів рослин, призначених для поширення в Україні. Для проведення польового оцінювання посіву або насадження суб’єкт насінництва та розсадництва подає до органу із сертифікації або його підрозділу за місцезнаходженням посіву або насадження заявку на визначення сортових якостей насіння і садивного матеріалу.
До заявки на визначення сортових якостей насіння і садивного матеріалу додаються:
- документи, що підтверджують право на використання сорту рослин (патент та/або свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин, та/або ліцензійний договір про використання сорту рослин);
- копії сертифікатів, виданих на насіння або садивний матеріал попередньої генерації під час послідовного розмноження;
- схема розміщення поля (полів) посіву або насадження з прив’язкою до місцевості;
- для гібридів - інформація про співвідношення чоловічих і жіночих рослин, визначене власником майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту;
- інформація про обраного аудитора із сертифікації (агронома-інспектора) у разі можливості проведення польового оцінювання аудитором із сертифікації (агрономом-інспектором), який провадить діяльність як незалежний експерт.
Орган із сертифікації розглядає заявку, проводить перевірку документів, не пізніше десяти робочих днів після отримання заявки приймає рішення щодо можливості виконання робіт із сертифікації і надає заявнику повідомлення, в якому відповідно до поданої заявки зазначаються аудитор із сертифікації (агроном-інспектор) (залежно від категорії насіння і садивного матеріалу), який буде проводити польове оцінювання посівів, відбір проб, а також інші умови, що пов’язані з проведенням сертифікації..
Польове оцінювання посівів проводиться у період вегетації рослин під час формування сортових якостей насіння у три етапи:
попереднє обстеження;
контроль запилення (кукурудза, сорго, соняшник та ріпак);
остаточне оцінювання.
Попереднє обстеження сортових посівів проводять з метою перевірки насінницької документації та дотримання господарством комплексу насінницьких заходів і робіт з підтримання його сортових якостей. При цьому інспектор перевіряє:
a) документи на висіяне насіння;
б) внесення господарства до Державного реєстру суб'єктів насінництва та розсадництва відповідної категорії та наявність ліцензійного угоди з оригінатором (автором) сорту (гібриду);
в) відповідність сортових посівів заявленій площі;
г) наявність опису рослин заявленого сорту (гібриду, гібридної популяції, батьківських форм);
д) додержання вимог технології виробництва насіння щодо:
? попередника;
? просторової ізоляції;
? схеми посіву.
е) ступінь засміченості посіву бур'янами (в т.ч. карантинними), важковідокремлюваними рослинами, ураженості рослин хворобами і пошкодженості шкідниками
Результати попередньої перевірки та виявлені у ході її можливі недоліки відображають у акті попереднього інспектування, в якому роблять (за необхідності) припис із зазначенням терміну усунення наявних недоліків.
Після усунення недоліків, виявлених під час попередньої перевірки, проводять обстеження посівів з контролю запилення (кукурудза, сорго, соняшник та ріпак) , результати якого заносяться до журналу польового оцінювання насіннєвих посівів
Остаточне інспектування посівів проводять у фази розвитку рослин, коли проявляється найбільше сортовирізняльних ознак . Для оцінювання рослин на ділянках використовують офіційний опис сорту, а також результати ґрунтового контролю насіння, яким засіяно даний посів.
Залежно від результатів польового інспектування посіву (після обрахунку показників) складають такі документи:
-акт польового інспектування – якщо посів за всіма показниками визнано придатним на насінницькі цілі;
-акт бракування посіву – якщо такий посів визнано непридатним (за будь якої причини) для використання урожаю з нього на насінницькі цілі і підлягає вибракуванню.
Посів вибраковують з числа насінницьких, якщо за проведення інспектування встановлено:
-грубі порушення ведення насінницької документації та факти фальсифікації;
-недотримання вимог щодо розміщення (попередник, просторова ізоляція, розмежування);
-неможливість ідентифікації сорту;
-наявність карантинних об’єктів;
-невідповідність сортової чистоти (типовості) та інших показників, що визначаються у процесі польового інспектування, зазначеним вимогам;
-наднормативну ураженість рослин інфекційними хворобами;
-сильну пошкодженість (заселеність) шкідниками;
-високу засміченість важковідокремлюваними бур’янами та культурними рослинами.
Наголошуємо, використання для сівби насіння або садивного матеріалу, що не має відповідного сертифіката, забороняється (ст. 17 ЗУ Про насіння і садивний матеріал»).
Для польового оцінювання насіннєвих посівів соняшнику та ріпаку затверджена методика Наказом № 558 від 21.11.2018 року.
Головний спеціаліст відділу контролю в сфері насінництва та розсадництва Держпродспоживслажби Половець В.М
