Наш земляк, що боровся під Крутами...
До 30-ї річниці Незалежності України забезпечуємо поширення історичних фактів та матеріалів, які відіграли знакову роль у становленні незалежності України в рамках Всеукраїнського культурно-освітнього марафону "Наша незалежність". #Наша_незалежність #Марафон_30
Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну.
Бився з червоним військом у районі станції Крути і 23-річний Михайло Іванович Сушко, виходець з корінної родини хліборобів села Потоки на Миронівщині. На початку 1917 року він закінчив царське військове училище у Петрограді, отримав офіцерське звання «прапорщик». Але як тільки в Петроград долетіла звістка про створення Української Народної Республіки, молодий офіцер покинув тодішню столицю Росії і вирушив до Києва. У чині прапорщика вступив до щойно створеної Армії УНР.
Після бою під Крутами Михайло Сушко разом з групою січових стрільців, серед яких були хлопці з Корсунщини, відступив до Києва. Так склалося, що їм з боями довелося відходити Миронівщиною у напрямі рідного Сушку села Потоки. Та під сусіднім селом Коритище його загін оточили червоні. Коли Михайло побачив, що вирватися з оточення неможливо і йому загрожує більшовицький полон, він прийняв страшне рішення - застрелився...
Кілька днів тіла загиблих українських вояків лежали на місці бойовища, бо більшовицькі командири не дозволяли їх ховати. Про смерть Михайла довідалися його рідні. Тоді батько навантажив воза різними продуктами і поїхав домовлятися з більшовицькими командирами, аби видали йому сина... Той залюбки прийняв хабар, дозволив забрати тіло загиблого прапорщика і поховати його у рідному селі. Прах Михайла Івановича Сушка і нині перебуває на цвинтарі Потоку.
Пройшли роки. Давно немає родичів героя Круг, які доглядали дорогу їм могилу. Тому і загубилася вона серед заростів старого цвинтаря.
І тільки за роки Незалежної України, коли були розсекречені архіви, ми дізналися і про подвиг героїв Крут, і про те, що серед них був наш земляк Михайло Сушко.
Для сільського старости Людмили Анатоліївни Музички стало справою честі знайти місце його поховання. Вдалося розшукати далеку родичку героя, яка давно виїхала з Потоку. Разом пішли на цвинтар. Жінка допомогла встановити могилу Михайла Сушка.
Сьогодні старостинський округ взяв шефство над цією могилою. На ній встановлено хрест та меморіальну плиту.
Унікальне фото нашого земляка зберігається в ГДА СБУ, Ф. 6, оп. 1, спр. 47487. Це фото Михайла Івановича зі справи репресованого уродженця Потоків Гаркіші Логвина Васильовича. Дружина Гаркуші Л. В., Сушко Ірина Іванівна 1902 р. н. була рідною сестрою Сушка М.І.
Надпис на звороті фото: «На добрую и светлую память дорогим родителям от Миши ... сентября 1916 года. Действующая армия 131 Тираспольский полк 3-й батальон Прапорщик Михаил Иванов Сушко». Подяку за фотов: Анатолій Недиба
Найбільше інформації про Михайла Івановича Сушка можна знайти у книзі краєзнавця Віктора Глущенка «Душу й тіло положили…». Презентація цього видання відбулася у березні 2016 року у Миронівській базовій бібліотеці.
Історичні матеріали, присвячені героїчному землякові, також друкувалися у «Миронівському краї» (у номерах від 27 липня та 19 жовтня 2018 р.)
